"Свічка плакала в скорботі"
То був страшний навмисний злочин,
Такого ще земля не знала!
Закрили Україні очі
І душу міцно зав'язали...
...Мерцями всіялося поле.
Ні хрестика, і ні могили.
То був такий Навмисний Голод...
Чи, Боже, й Ти вже був безсилий?!
25 листопада - День пам'яті жертв Голодоморів. Напередодні цієї дати бібліотекар школи ОгородникЛ.В підготувала та провела захід пам'яті "Свічка плакала в скорботі". Участь у заході брали педагоги школи та учні 6, 9 класів. Присутні ознайомилися із книгами про Голодомор 1932-1933 років та переглянули відеофільм "Великий голод". Учні школи разам із педагогами школи зіграли театралізоване дійство « Свічка плакала в скорботі »
сценка:
На сцену виходить жінка в білому із запаленою свічкою і стає в кутку. З іншого кутка сцени стоїть дитина в білому. Батько старий,сивий сидить біля дитини в задумі і дуже повільно говорить:
-На світі весна, а над селом нависла чорна хмара. Діти не бігають, неграються, сидять на дворах, на дорогах. Ноги тонюсінькі складені калачиком, великий живіт між ними, голова велика похилена лицем до землі, лиця майже нема, самі зуби зверху. Сидить дитина і гойдається всім тілом назад-вперед, назад-вперед, скільки сидить стільки й гойдається. І безконечна одна "пісня" напівголосом:………..
ДИТИНА:
їсти... їсти... їсти...
(Ні від кого не вимагаючи, ні від батька, ні від матері. А так у простір, у світ.)
ДИТИНА:
їсти... їсти... їсти...
(Дитина падає на коліна і промовляє)……
Тому ми ще раз повертаємося спогадами в ті далекі жахливі часи. Запалюючи скорботну свічку, виявляємо повагу і шану українського народу, його героїчної і трагічної історії. Наша незгасима пам’ять і є найкращим монументом невинним жертвам жахливого більшовицького геноциду і має допомагати нам вистояти і захистити нашу самостійність і незалежність, уникнути нових помилок і поразок.  
|